ПРИ́ШИБ, у, ч., діал.

1. Притулок. — Вже другий день блукаємо коло цього озера й не знаємо, де б знайти пришиб та переночувати (Н.-Лев., III, 1956, 292).

2. Причал. Рибалки попливли човном далі по лиману, знайшли пришиб і спинились коло одного великого посада чи села (Н.-Лев., II, 1956, 223); Йому доручили того дня не дуже й важкий кофр [чемодан] однести до найдальшого в гавані корабельного пришибу (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 102.

Пришиб, бу, м.

1) Пристанище, уютное, защищенное мѣсто. Підеш на заробітки та й горенько: нема тобі ніде пришибу. Рк. Левиц.

2) Мѣсто на берегу, гдѣ можно пристать лодкѣ. Берег високий, — не знайду пришибу для човна. Рк. Левиц.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 453.