ПРИШЕЛЕ́ПУВАТИЙ, а, е, фам. Нетямущий, безтолковий. — Йди геть ік твоєму дурному батькові, що пустив на світ таку пришелепувату дочку! (Гр., II, 1963, 263); — Слухайте, може, я пришелепуватий, але я вас ще не зрозумів (Смолич, V, 1959, 224).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 102.