ПРИШАНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИШАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., діал. Пригощати. — Горенько тяжке! Чим же тебе й пришанувати? Хіба яєчню спекти? (Л. Янов., І, 1959, 144); — То кого ж маєш медом пришанувати? — Михайлика (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 101.