ПРИЧОРНІ́ТИ, і́є, док., розм. Злегка почорніти. Ячмінь у покосах дощ намочив, та й причорнів; то завше, як причорніє, то й хліб не білий (Сл. Гр.); Причорніли деякі колоски, жито спрівало від мокречі (Горд., Дівчина.., 1954, 151).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 101.

Причорніти, ні́ю, єш, гл. Слегка почернѣть. Ячмінь у покосах дощ намочив, та й причорнів; то завше, як причорніє, то й хліб не білий. Камен. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 453.