ПРИЧЕ́ПЛИВІСТЬ, рідко ПРИЧІ́ПЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. приче́пливий, причі́пливий 1, 2. Невдоволений з такої причепливості табельника, Давид Онопрійович вийшов на ганок (Добр., Тече річка.., 1961, 279); Нахабність і причепливість Фесенкова, легке зневажання.. вразило її й роздратувало (Н.-Лев., V, 1966, 156); Надія розповіла. І, звичайно, розповіла про всю причепливість Стороженка з обуренням (Баш, Надія, 1960, 182).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 96.