ПРИЧАНДА́ЛЛЯ, я, с., збірн., жарт. Те саме, що причанда́ли. [Надежда Петрівна:] От візьміть лишень ваші причандалля, та, може, якого етюда намалюєте, а я вам почитаю (Л. Укр., II, 1951, 67); Кузьма вже не зводив очей з Мині, з його чорного бачка, з розкладеного на столі різного фотографічного причандалля (Перв., Дикий мед, 1963, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 94.