ПРИЦІ́ЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. приці́лювати і приці́люватися. — Підлітають [фашисти] до мети на поземному льоті, з одного боку виходить несподіваність появи, а з другого боку — трудність для зенітників, бо швидко змінюється кут прицілювання (Ю. Янов., І, 1954, 48); Точне прицілювання.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 91.