ПРИЦІ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Прикм. до приці́л 2. Зброя в порядку, надійний курок. Вірна прицільна лінія… (Шер., Дорога.., 1957, 12); Припавши головою до прицільної панорами, Семен не цілився вже (Головко, І, 1957, 288); Хлопець приріс до кулемета і крізь прицільний виріз ясно бачить вкочену дорогу (Кучер, Дорога .., 1958, 129); Вакула опустив на гвинтівці прицільну рамку на двісті (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 573); // Признач. для наведення на об’єкт. У верхню частину бокса [для зйомок під водою] вмонтований.. прицільний видошукач (Рад. Укр., 15.І 1964, 1).

∆ Приці́льна пла́нка див. пла́нка.

2. Який здійснюється прицілюванням, наведенням зброї на ціль. Методом швидкісної прицільної стрільби з мінометів, що його недавно запропонував Черниш, уже зацікавилося вище командування (Гончар, І, 1954, 343); Ніч впала темна — безмісячна, хмарна осіння ніч, і стрілянина почала вщухати: вести прицільний огонь стало неможливо (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 326).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 92.