ПРИЦМО́К, у, ч., розм. Дія за знач. прицмо́кнути. Дядьки пили пиво, обсмоктуючи з прицмоком тараню (Драч, Поезії, 1967, 160).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 92.