ПРИЦВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до прицвісти́. Де-не-де поміж зеленими хащами виднілися оголені, подекуди прицвілі мохом кам’яні хрящі (Ле, Клен. лист, 1960, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 91.