ПРИЦВЯХО́ВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до прицвяхува́ти. * У порівн. Борис поклонився, всміхнувся силуваним сміхом і сидів на своїм місці, мов прицвяхований (Фр., II, 1950, 415).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 91.