ПРИХІ́ДЕЦЬ, рідко ПРИХО́ДЕЦЬ, дця, ч., розм.
1. Той, хто прийшов, приїхав звідки-небудь. Мале й собі хотіло привітати прихідця слідом за матір’ю, але ще не вміло вимовляти як слід усіх звуків (Загреб., Шепіт, 1966, 29); — Здорові були! — сказав другий приходець (Довж., І, 1958, 229).
2. При́йшла, немісцева людина. Буржуазні історики і археологи.. прагнули і прагнуть принизити величезне історичне значення слов’ян, змальовуючи їх як пізніх прихідців у Європу (Іст. УРСР, І, 1953, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 83.