ПРИХОЖА́НИН, а, ч., заст., рідко. Парафіянин. Не нашого села прихожани (Номис, 1864, № 9433); Хоч впівголоса перемовляються сповідник і отець духівник, але прихожанам, що стоять неподалік, добре чути всю розмову (Стельмах, І, 1962, 188).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 90.