ПРИХО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до прихова́ти. Коли Данило ще був малий, для нього завжди знаходилось у тітки Ганни й ласкаве слово й прихована десь цукерка в барвистій обгортці (Коп., Лейтенанти, 1947, 44); Завдання, поставлене райвиконкомом перед Гнатом як головою сільради, було зовсім не таємне і не носило будь-якого прихованого від людей змісту (Тют., Вир, 1964, 171); Січовики вже були на конях, приховані густим лісом (Ле, Наливайко, 1957, 59); // у знач. прикм. За поваленим маскуванням неждано відкрилася дорога. По ній у безтямі скакала прихована кіннота (Панч, І, 1956, 121); Скільки разів у холодні осінні ночі, сидячи десь у землянці біля прихованого вогника, Щорс слухав розповіді, мрії своїх солдатів (Скл., Легенд. начдив, 1957, 20); // прихо́вано, безос. присудк. сл. Коли я прожогом вискакую на вулицю, з-за сусіднього тину чую лукаве і в’їдливе «гі». Так може вітатися зі мною тільки Петро Шевчик. Якої тільки каверзи не приховано у цьому «гі» (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 30).

2. у знач. прикм. Який не має яскраво виражених ознак; ледве помітний. Дерева були вже позначені осінню, як людина прихованою хворобою (Вільде, Сестри.., 1958, 408).

3. у знач. прикм. Який не виявляється відкрито або повною мірою; стримуваний. Сафаров підвівся. На його обличчі майнула якась тінь, наче від прихованого хвилювання (Донч., II, 1956, 95); Отак і носила [Дарина] в серці біль і згадки про покалічену молодість та туман прихованих надій, який зразу ж крижанів, коли стрічалася з жовтими, як плями на щупаку, зіницями Терентія (Стельмах, І, 1962, 324); Басан, почуваючи своє фальшиве становище, з легким острахом і прихованим благанням глянув на Маслова (Ткач, Черг. завдання, 1951, 132); Міст через Рейн став мовби концентрацією радості перемоги, дружби і людської приязні, хоч водночас він був і місцем протиріч, прихованих і відвертих конфліктів (Загреб., Європа. Захід, 1961, 101); // Невидимий або нечутний для кого-небудь; непомітний. Внутрішнє мовлення характеризується прихованою артикуляцією мовних звуків (Рад. психол. наука.., 1958, 176); Пацюк веде прихований спосіб життя: під підлогами, у підвалах, всередині стін (Зоол., 1957, 150).

4. у знач. прикм. Який зберігається у таємниці; таємний, потайний. Подаючи свою скромну автобіографію, я не маю на меті, ні прихованій, ні явній, виставляти себе як виняткову людину (Вас., IV, 1960, 8); Коли вона [машина] не поламається зараз же за ворітьми, то Павлик справді здійснить свій прихований намір улаштувати автоперебіг через усю Україну (Донч., VI, 1957, 14); Його розумні очі намагалися пронизати глибину чужинцевого погляду, щоб дізнатися про його приховані думки (Досв., Гюлле, 1961, 119); // Який діє таємно, без виявлення своїх намірів. На цареві був важкий коштовний одяг; в царських палатах стояла задуха, його кололи очима явні і приховані змовники (Дмит., Наречена, 1959, 125); В запеклій боротьбі проти відкритих ворогів пролетаріату та їх прихованої агентури В. І. Ленін відстояв чистоту марксистського вчення, творчо розвинув його і збагатив новими висновками й положеннями (Ком. Укр., 4, 1961, 5).

5. у знач. прикм. Який ще не виявив себе в чому-небудь. Дніпро скипав уже, як у негоду, Коли бурхливі хвилі котить він, Приховану показуючи силу (Перв., II, 1958, 215); Ця стомлена, трохи зажурена людина вабила до себе прихованою, глибокою добротою (Мас., Життя.., 1960, 29); // Який ще не використовувався; потенціальний. Турбувати Ніколаєва він буде й надалі, бо приховані ресурси валяються просто під ногами, нахиляйся й бери (Ю. Янов., II, 1954, 100); Народні контролери, як дбайливі господарі, постійно тримають у полі зору питання економії і бережливості, допомагають виробничим колективам приводити в дію приховані резерви (Ком. Укр., 8, 1969, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 83.