ПРИ́ХКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що при́хати. Кінь прихкав, ставав гопки, одвертався од стовпів, од кривавих тіл, неначе страхався того страшного видовища (Н.-Лев., VII, 1966, 173); * Образно. Контрабас прихкав, неначе хто гупав довбнею в дошку (Н.-Лев., III, 1956, 246).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 83.