ПРИХИ́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до прихи́льник. Він почав заздрівати [помічати], що жінка й небога великі прихильниці козаків (Н.-Лев., VII, 1966, 103); Міріам повагом переходить майдан. Назустріч їй Йоганна, одна з прихильниць Мессії (Л. Укр., II, 1951, 122); Мені щастило: ставили, що хотіли й що могли. Головна причина, мабуть, була та, що нашою прихильницею.. була молода жінка пристава (Вас., Незібр. тв., 1941, 175); [Ізольда:] Еж я — прихильниця таланту вашого. Давно сказати про це хотіла вам (Тич., І, 1957, 314).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 82.