ПРИХИ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прихили́ти 1-5. Він стояв на драбині, прихиленій до стіни, і порався біля рубильника (Хижняк, Тамара, 1959, 249); — Чого стовбичиш? — проказав Михайло, смикаючи мене за полу. Тільки тепер я відчув прихилену до мого плеча голівку Жабі (Досв., Вибр., 1959, 56); Двері хліва, де спав Денис, ледве прихилені (Тют., Вир, 1964, 242).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 80.