ПРИ́ХАТОК, тку, ч., заст. Невелика хатка або житлова прибудова біля хати. Інколи коло хати ставлять ще другу невеличку хатку — прихаток (Сл. Гр.); У прихатку, куди заводить Бронко Олексу, відгонить зів’ялою травою і кролячим послідом (Вільде, Сестри.., 1958, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 79.

Прихаток, тку, м. Небольшая пристройка жилая при хатѣ. Инколи коло хати ставляють ще другу невеличку хатку — прихаток. МУЕ. І. 8. (Черниг.).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 449.

при́хаток — невелика хатка або житлова прибудова біля хати.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 483.