ПРИХА́ТНІЙ, я, є, рідко. Розташований біля хати; // Признач. для потреб хати. Двори розбиті й огороджені на дві половини: прихатня і господарська (Кучер, Зол. руки, 1948, 117); // Який росте біля хати. І полин, і татарське зілля з болота, і прихатній канупер ясно-зелений і неповторно запашний, і все те розмаїте зілля здіймало таке п’янке струміння пахощів, аж паморочилось Романюкові в голові (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 153).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 79.