ПРИ́ХАПКОМ, присл., розм. Те саме, що при́хапцем. [Роман:] Я так міркую, що робота в селі прихапком: два-три місяці і вгору нікуди глянути; а прийде зима — сиди склавши руки (Кроп., II, 1958, 50); [Йосип (помовчав):] Сватав би вже швидше Килину. [Xвилимон:] Таке діло прихапком не коїться… (Кроп., IV, 1959, 296); Тато виходить. Я веселішаю, прихапком беруся за книгу (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 132).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 78.