ПРИ́ТЬМО́М, присл., розм. 1. Дуже швидко, поспіхом. І справді сталось, як казали: Вода зійшла — колеса стали. Злякавсь Мірошник та й біжить Притьмом до прірви, щоб гатить (Гл., Вибр., 1957, 39); Через кладку притьмом мчав чоловік (Рудь, Гомін.., 1959, 109); Він пополотнів, метким рухом стер з лисини піт і притьмом обвів присутніх стривоженими очима — оцінював сили за і проти (Дмит., Наречена, 1959, 210); // За короткий відрізок часу. У Тарасовій майстерні притьмом ставало видніше та світліше (Ільч., Серце.., 1939, 30); Пішли по селу чутки та розмови, ..батько до серця все те приймав дуже, занепав духом, охляв та й притьмом зліг (Збан., Єдина, 1959, 130); Від Кузнецького мосту до Лефортова шлях довгий, проте Янковський притьмом збігав туди й назад (Наука.., 7, 1967, 28); // Негайно, без затримки. [Михайло:] Я ж оце збирався поговорити з мамою, попрохати… а тут до Петербурга притьмом кажуть їхати: пильне діло (Стар., Вибр., 1959, 199); Рад не рад, мусив Янко до Юркових черевиків братися притьмом (Козл., Ю. Крук, 1950, 117); Тепер було перед ним єдине завдання: ..притьмом тікати з міста (Собко, Скеля.., 1961, 137); // Відразу, в ту саму мить. Вони не бачили того, що трапилось на льоду. Почувся тріск, зойк. Притьмом обернулись. Тільки й помітили, як зблиснула гострим лезом зеленава крижина, накриваючи Андрієву голову (Збан., Курил. о-ви, 1963, 236).
2. Обов’язково, неодмінно. — Княгине, моє ти золото! Чи ти спиш, чи не чуєш? Вечеряти козакам пора! — Так вигукував осаул полковий Гвинтовка: хотів притьмом довести перед Шрамом, що в його жінка все одно, що служебка (П. Куліш, Вибр., 1969, 124); Що я можу зробити, коли хтось захоче притьмом зробити мені неприємність!! (Сам., II, 1958, 470); Зайдеш до його кімнатки, ..що б він не робив — сидів за паперами, чи розмовляв з ким, притьмом одвихнеться (Хор., Місто.., 1962, 141); // Лише, тільки. Писар.. стояв на тім, що без панів нікому буде діла робити, що діло невідоме, що в гласні треба вибирати притьмом панів… (Мирний, II, 1954, 268).
3. Настирливо, наполегливо, рішуче. Вже одна із дівчат, Одарка Макотрусівна, ледве ноги волочить, піт з неї так і тече, притьмом просить музику: — Та годі-бо, дядьку!.. та перестаньте-бо… (Кв.-Осн., II, 1956, 30); На думку мені притьмом в’язне новий варіант новели, варіант про двох наречених, що доживали віку в старій пустці серед темного лісу (Вас., Вибр., 1950, 59); [Xимка:] Та не лізьте притьмом у хату, одступіться од вікон! (Стар., Драм. тв., 1941, 358).
4. Дуже, надто, надзвичайно. Усе то були животи, котрі притьмом бажали їсти й пити (Мирний, І, 1949, 207); Видавав [Годієра] себе за чоловіка, притьмом занятого обороною панських інтересів (Фр., VIII, 1952, 82); Він продав ялинку за добрі гроші, а гроші були притьмом потрібні (Коцюб., І, 1955, 82).
5. Зовсім, абсолютно. Вже й голова прийшов і сказав, що він притьмом не зна, що робити! (Кв.-Осн., II, 1956, 397); Над усім той дим, той легкий дим, що не гризе очей, притьмом не душить, а тільки небо чисте застилає і краде людям сонечко веселе (Л. Укр., І, 1951, 236); // Повністю, до кінця. Тільки ж вони не пустили нас від себе, поки я притьмом не одужав (Морд., І, 1958, 48); Нема ще листя, квітів і трави, Вони ж [жуки] готові все притьмом пожерти (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 73); // Достовірно, напевно. Гомін справили такий, мов справді на бенкеті.., а йому притьмом прийшлось так, як співають у пісні: «Чомусь мені, братці, горілка не п’ється» (П. Куліш, Вибр., 1969, 95); Тут я притьмом знаю, що не він тут був (Сл. Гр.).
6. Раптом, несподівано. Люди дивувалися: «Чи не навіжена сяя Настуся.., що йде притьмом за дурня, за Пархіма..?» (Кв.-Осн., II, 1956, 471); Він мріяв в отій несподіваній тузі, Що притьмом приходить на кілька хвилин, Коли розійшлися усі твої друзі І ти залишився, мов палець, один (Перв., II, 1958, 351); Вечір впав притьмом, ніби в одну хвилину (Збан., Курил. о-ви, 1963, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 77.