ПРИТУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм. Підсил. до приту́пати; // Приїхати конем, кіньми. Антін круто здибив коня кудись назад, і незабаром до Дмитра при-тупотіли з темряви на конях уже двоє (Гончар, II, 1959, 120).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 73.