ПРИТУ́ЛА, и, ж., діал. Приміщення для худоби або для інших господарських потреб, прибудоване до хати; прибудова. Хати були в садках, і, як у кожному селі, деякі.. були під білою бляхою і з засібними [добротними] господарськими будинками та прибудинками, а решта під солом’яною стріхою з одним сарайчиком, або притулою, часто без огорожі навіть (Вільде, III, 1968, 95); Навколо [гуцульської] хати з тилу і причілків прибудовувались притули, де тримали овець (Нар. тв. та етн., 6, 1967, 48).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 70.

Притула, ли, ж.

1) Сарай для скота или для иныхъ хозяйственныхъ надобностей подъ одной крышей съ хатой. Шух. I. 31, 106. Kolb. I. 60.

2) ? Въ шутливой пѣснѣ какъ эпитетъ любимой женщины. Де ж єс ми си забарила, ма мила притуло? Коли ж би ті цілювати, тогди ті не було. ЕЗ. V. 146.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 447.