ПРИТУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТУЖИ́ТИ, тужу́, ту́жиш, док., перех., фольк. За народним повір’ям — надмірною тугою накликати на себе нещастя або викликати появу небіжчика. — З таким тужливим поглядом на себе й справді можна собі притужить лихо, як притужують молодиці померших чоловіків, коли цьому правда (Н.-Лев., IV, 1956, 322).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 70.