ПРИТРУ́ХЛИЙ, а, е. Який став трохи трухлявим, трухлим. Коли ще височів притрухлий царський дуб І уряд тикав скрізь своє копито кінське, Нелегка річ була тоді відкрити клуб, Як при ньому стояв прикметник — український (Рильський, Поеми, 1957, 238).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 69.

Притрухлий, а, е. Слегка подгнившій. Притрухле дерево.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 447.