ПРИТО́ПТАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до притопта́ти. Здійснялися заходи, подиву варті: На риск нариваючись, вежі цистерн Стояли, неначе фортеця, на варті При межах не тричі притоптаних стернь (Перв., II, 1958, 324); Біля входу в бліндаж наперекір усьому густою зеленню пробивалася з притоптаної землі трава (Жур., Вечір.., 1958, 367); * Образно. Хоч і знівечена лихом, притоптана голодними злиднями, отже, як прикрила Марина ті злидні доброю одежею, ..зовсім молодою Марина виглядає!.. (Мирний, IV, 1955, 252); // прито́птано, безос. присудк. сл. Вони побачили, що цей слід притоптано ведмежими лапами (Трубл., І, 1955, 171).

2. у знач. прикм. Який стерся від тривалого користування. Сірі штани в темну смужку на підтяжках, комбіновані черевики — чорний лак з сірою зеброю — на викривлених і притоптаних каблуках — так виглядало вбрання Герміни (Томч., Готель.., 1960, 206); Соснові сходи привели Нас на притоптані пороги У домик той, де жив Ілліч (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 66.