ПРИТО́ПНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до прито́пувати. — Справимо весілля, аж дим стоятиме на всю округу! Закаблуків не пожалію, коли гопака вріжу! — притопнув ногою Величай (Коп., Земля.., 1957, 69); Флегонт теж притопнув каблуками. Хлопці почали приплескувати в долоні. Флегонт мусив піти колом і вдарити навприсядки (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 268).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 66.