ПРИТО́П, у, ч. Те саме, що приту́п. Галя любила потанцювати! Вона швидко збагнула, в чім справа, ноги жваво заходили, а сама почала приспівувати: — Каблук, носок і два притопи! (Ів., Таємниця, 1959, 13); Елементи народних припадань і притопів.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 66.