ПРИТОМЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРИТОМИ́ТИСЯ, томлю́ся, то́мишся; мн. прито́мляться; док. Відчувати втому (перев. невелику); утомлюватися. [Олекса:] Правда, трохи притомився був, та як ізнов увійшов у свою хату, то зразу і поздоровшав (Вас., III, 1960, 46); Дівчина з червоними руками, хоч і притомилась, але вдоволено посміхалась (Панч, Ерік.., 1950, 54); Дорога душна, довга, дівчата спочатку співали, тоді понурилися. Оленка притомилася (Горд., II, 1959, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 66.

Притомлятися, ля́юся, єшся, сов. в. притомитися, млю́ся, мишся, гл. Утомляться, утомиться. Циган пішов на заклад, що буде косить до захід сонця, але, притомившись добре, і почав його благати і репетувати, щоб мерщій заходило. Ном. № 10057. Притомився він і сів собі споживати. Рудч. Ск. І. 118.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 446.