ПРИТИ́ШЕНО. Присл. до прити́шений 2. Благеньке рядно висіло на вірьовці й відділяло дівчину від ясного, невідомого світу. За рядном у кімнаті притишено розмовляли (Донч., III, 1956, 85); Орест притишено підсів до гурту і намагався зрозуміти, про що точиться дискусія (Досв., Вибр., 1959, 355); Над світом стьмареним пливе імла і дим, Підземні поїзди притишено гудуть (Бажан, Роки, 1957, 210).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 64.