ПРИТЕМНІ́ТИ, і́є, док. Стати темнішим; потемніти. — От і не забудеться, — зовсім притемніли її очі, а бровенята сумно зібралися в оборку (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 31); // безос. Стати темно; стемніти. Місяць зайшов десь за хату, і в хаті притемніло (Вас., І, 1959, 201); — Тільки притемніло трохи — вже й піп тут (Збан., Єдина, 1959, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 58.