ПРИТА́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. прита́кувати. Із куп неписьменних слухачів почулися притакування, а далі окрики (Фр., VII, 1951, 426); Коли гість поглядав на нього, він вставляв своє байдуже так, так! Чуючи це одноманітне притакування, Лупан переходив на розмову про щось інше (Собко, Шлях.., 1948, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 56.