ПРИСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИСІ́КТИ́, січу́, січе́ш, док., перех., рідко. Обрубувати, обсікати. — Я перемінюся у пирій, Штефанику. Ти присічеш мене в одному місці, а я запущу коріння в іншому і тобі на злість зазеленію ще буйніше (Вільде, Сестри.., 1958, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 19.

Присікати, ка́ю, єш, сов. в. присікти, січу, чеш, гл.

1) Пресѣкать, пресѣчь.

2) — переполох. Симпатически лѣчить иснугъ отсѣченіемъ на порогѣ концевъ волосъ больного и вѣника въ соединеніи съ извѣстными пріемами. Черк. у. Мил. М. 48. Грин. II. 318.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 437.