ПРИСІ́ВОК, вку, ч.

1. діал. Невелика ділянка землі, засіяна чим-небудь. Навіщо дітей на чужу ниву посилати, як у батьків є свій присівок? (Л. Янов., І, 1959, 387).

2. заст. Прибавка до грошової плати наймита у вигляді врожаю, який він збирає, з наданої йому хазяїном ділянки землі. На присівок дав му [йому] півдесятини (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 19.

Присівок, вку, м.

1) Прибавка работнику къ денежной платѣ въ видѣ куска полевой земли, засѣваемой хозяиномъ, урожай съ котораго собираетъ работникъ. Чуб. VI. 76, 405. На присівок дав му півдесятини. Камен. у.

2) Посѣвъ, засѣянное поле. Ой пила я в понеділок, та й пропила ввесь присівок. Грин. III. 324. Як зраня (на Дмитра) дує вітер, то ранний присівок буде добрий; як в полудне, то середний; а як вечером, то пізний. МУЕ. III. 50.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 437.