ПРИСЬО́РБУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. розм. Пити невеликими ковтками. — Сідай лиш, чаю вип’єш. Бери он і булку. Бере [Миколка], осміхається, присьорбує… (Тесл., З книги життя, 1918, 50); Коли всі наїлися і розсілися навколо нього, присьорбуючи з піал пінявий кумис, Джантемир розповів про свою подорож (Тулуб, В степу.., 1964, 154); // Їсти рідку страву, сьорбаючи. Обідають вони на веранді. Хоч борщ Віталиків зовсім розварився та ще й пересолений, але вони обоє присьорбують страву охоче, мати навіть підхвалює (Гончар, Тронка, 1963, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 56.