ПРИСУ́ДЖУВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до прису́джувати; // прису́джувано, безос. присудк. сл. Присуджувано премії. Я тріумфував, бо всі ті костюми, яким я присудив премії, якраз дістали їх (Коцюб., III, 1956, 193).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 52.