ПРИСТІ́ННИЙ, а, е. Який міститься, розташовується біля, поблизу стін або на стінах будівель; // Який стоїть або якого ставлять під стіною, біля стіни. У просторій кімнаті-почекальні при шахтному дворі, подібному до великої бетонової скрині, на широких пристінних лавах сиділо кілька чоловік (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 364); Не помагали нападникам ні пристінні штурмові вежі, ні стінобитні тарани (Загреб., Диво, 1968, 263); // Який росте біля стін, в’ється по стінах (про рослини). Пристінна культура.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 40.