ПРИСТРАМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. пристрамля́ть; док., перех., розм. Те саме, що присоро́мити. — Пане-директоре! — виступив один.., — що ваші студенти розпустувалися дуже — це правда, тільки того, щоб вони були розбійники — ми не кажемо. І ми прохаємо вас тільки пристрамити їх (Вас., І, 1959, 244).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 43.