ПРИСТАНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИСТАНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. пристано́влять; док., розм., рідко. Те саме, що приставля́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 38.

Пристановляти, ля́ю, єш, сов. в. пристановити, влю́, виш, гл. = Приставляти, приставити. А ми ж їх, прескурвих синів, та у город пристановили. Чуб. V. 1052. Зоставила мене хазяйка зовсім у себе, пристановила до дитини. Г. Барв. 363.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 441.