Приставщина, ни, об. и ж.

1) Приставшій, присоединившійся къ кому либо человѣкъ въ видѣ пріемыша или участника дѣла, дающаго только свой трудъ, безъ капитала. Він і той год приставав на шинок (торгувати) без копійки грошей, на чужі гроші, а не на свої, — він приставщина. Павлогр. у.

2) Невѣнчанная женщина, вступившая въ сожительство на правахъ хозяйки. Александров. у.

3) Привидѣніе. Став білий як приставщина. Харьк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 441.