ПРИСПІ́ШНИК, а, ч., зневажл., рідко. Те саме, що поплі́чник 2. Мар’ян підводить зосереджений погляд на економа.. і з притиском говорить: — Хто ж вас просив хвалити мене? Хваліть отих вертлявих приспішників, які біля вас і вдень, і вночі увиваються (Стельмах, І, 1962, 523); Зрозуміли силу Шевченкового слова кати — цар Микола і його приспішники — українські і російські пани (Десняк, II, 1955, 474).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 32.