ПРИСПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИСПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док., перех. Трохи опускати донизу. Зустрічаючи Валенса, вона приспускала вії і проходила повз нього швидкими кроками (Собко, Граніт, 1937, 89); Дівчина увійшла …, стала коло своєї мами і якось приспустила оченятка (Вовчок, І, 1955, 375); * Образно. Мовчала земля, мовчало небо, вкривалися тугою зорі, ніч приспустила своє чорне знамено… (Кач., Вибр., 1953, 322).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 32.