ПРИСОЛО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСОЛОДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех. Робити що-небудь солодким або солодшим. * Образно. Сама вибирала [пані Міхонська] щонайкращі кусники і клала йому на тарілку, сама налила йому склянку води, добула малинових конфітур [конфітурів], а притім не переставала припрошувати.. та присолоджувати своїми чарівними усміхами (Фр., III, 1950, 432); Присолоджував Гилак гірку долю свого роботящого наймита до того часу, поки Дорощук не розібрався, , що воно й до чого (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 262).

◊ Присоло́джувати (присолоди́ти) язика́, заст. — зводити наклеп на кого-небудь. Чи не ти язика присолодив? Та він і руками й ногами відхристюється [відхрещується]. Не дух же святий навіває інспектора! От ми і договорились докопатись до донощика (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 30.

Присолоджувати, джую, єш, сов. в. присолоди́ти, джу́, ди́ш, гл.

1) Подслащивать, подсластить.

2) Привлекать, привлечь на свою сторону. Чимсь присолодила вона його. Н. Вол. у.

3) — язика. Ябедничать, наябедничать. Св. Л. 223. Чи не ти язика присолодив? Та він і руками й ногами відхристюється. Не дух же святий навіває інспектора! От ми і зговорились докопатись до донощика. Св. Л. 221.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 440.