ПРИСМО́КТ, у, ч. : ◊ Із присмо́ктом — дуже довго, не відриваючись (цілувати, смоктати цигарку і т. ін.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 28.