ПРИСМИРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Те саме, що присмирні́ти. Щур побачив свою несилу, перестав змагатися, опустив руки, присмирів — стоїть, як ягня (Вас., І, 1959, 245); Присмирів відтоді Віктор.. Тепер любо-мило глянути на хлопця (Речм., Твій побратим, 1962, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 28.