ПРИСМЕ́РТНИЙ, а, е, рідко. Який перебуває в передсмертному стані. На панщину не пішов [Павло]: «в мене жінка присмертна», — одпрохався тим (Вовчок, І, 1955, 157); // у знач. ім. присме́ртний, ного, ч.; присме́ртна, ної, ж. Той (та), що перебуває в передсмертному стані. Доріс помирала.. Михайло сидів біля неї, насилу стримуючи ридання.., гладив холонуче чоло присмертної (Загреб., Європа 45, 1959, 557).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 28.