Про УКРЛІТ.ORG

присмерки

ПРИ́СМЕРКИ, ів, мн. (одн. при́смерк, у, ч.) 1. Напівтемрява після заходу сонця або перед світанком; сутінки. Сонце зайшло, швидко сутеніє. У вечірніх присмерках, у снігових завіях [завоях] тонуть поля, розпливається ліс (Гончар, II, 1959, 129); Він зупинився, щоб іще трішечки помилуватися Беєвою горою, яка туманіла у світанковім присмерку (Тют., Вир, 1964, 110); // Напівімла у похмурий, несонячний день, при сонячному затемненні тощо. Вгорі, за суцільними тучами зірваних, піднятих у повітря, летючих грунтів, стояло сонце посеред неба, маленьке, похмуре.., як при затемненні. Від неприродних денних присмерків ставало моторошно всьому живому (Гончар, І, 1959, 3); Місяць зійде над горизонтом уже в фазі повного затемнення, в цей момент у присмерку його буде важко бачити на небі (Рад. Укр., 4.VІ 1946, 4).

При́смерки спуска́ються (спуска́лися, насува́ються, насува́лися, наплива́ють, наплива́ли і т. ін.); При́смерк спуска́ється (спуска́вся, насува́ється, насува́вся, наплива́є, наплива́в і т. ін.) смеркає, сутеніє. Тьмарилось синє небо. Над землею насувались тихо, задумою присмерки (Вас., І, 1959, 267); Заграва на сході почала синіти, на землю спускався вечірній присмерк, в будиночках.. спалахували перші вогники (Сенч., Опов., 1959, 51); Сонце вже сіло, почав напливати присмерк (Досв., Гюлле, 1961, 63); У при́смерках; У при́смерку — увечері, після заходу сонця. У присмерку беркут прилетів на своє звичне сідало і довго вовтузився, чистив дзьобом велетенське пір’я, струшувався і намагався зручніше усістися на ночівлю (Тулуб, В степу.., 1964, 152); Стрілися [Катерина і Валерій] знов під сокориною у присмерку після роботи (Довж., II, 1959, 161); Кущі верболозу у присмерку дістають м’які контури (Вільде, Сестри.., 1958, 245).

2. Напівморок у погано освітленому приміщенні. В хаті стояв присмерк, і тільки жовті смужечки світла пробивались крізь шпари зачинених віконниць (Коцюб., II, 1955, 163); Лампа блідо горіла і блимала, полохливий присмерк товпився по кутках, навіваючи холод (Коцюба, Перед грозою, 1958, 202); Проста хата, з трьома стовпами, що підпирали сволок, була така закурена, що в ній завжди стояв присмерк (Кочура, Зол. грамота, 1960, 7); // Слабке, тьмяне освітлення. У вікна крізь різнокольорові шибки ллється м’яке райдужне світло, сповнюючи зали, фойє і коридори барвистим присмерком (Гончар, III, 1959, 290); Скупою рукою розкидано по вулицях електролампи, і тому синій присмерк обкутує невеличкі одноповерхові будиночки (Кир., Вибр., 1960, 288).

3. у знач. присл. при́смерком, рідко при́смерками. Після заходу сонця; в сутінках. Присмерком дочапали до хутора. В хуторянських хатах де-не-де світилось (Вовчок, І, 1955, 119); З лікарні вона присмерками поверталася з Безбородьком на кооперативній підводі (Стельмах, Правда.., 1961, 138).

4. перен. Стан занепаду, безнадії, зневіри у власних силах. В той самий час, як для нас яскраво світить сонце комунізму, — все густішими і чорнішими стають присмерки капіталізму (Рад. Укр., 1.І 1951, 1); Нам цвісти, рости, трудами молодіти, Ні присмерків, ні зла не знать (Ус., І сьогодні.., 1957, 248).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 27.

вгору