ПРИСМА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до присмачи́ти. Любить наш народ перепела.., коли він, присмачений сметаною, стоїть на столі (Вишня, II, 1956, 167); // присма́чено, безос. присудк. сл. * Образно. Ввійшовши до купе, Таня схилилася над Іванком.. — Ну й хлопчина ж! — тихо вимовила вона, а молодому подружжю здалося, що похвалу її присмачено заздрістю (Шовк., Людина.., 1962, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 27.