ПРИСМА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до присмали́ти. Синє полум’я, лизнувши соколине крило, обпалило його, і всім у носа шпигонув поганий дух присмаленого пір’я (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 38); Не блискучим ефектним одягом полонив він глядачів, а відточеною красою свого юного, стрункого натренованого тіла. Присмалене на сонці, загартоване вітрами і водою, воно відливало трохи притемненим матовим полиском (Ткач, Арена, 1960, 173); Довго не забудуть [мандрівники] того хліба, вітром обвіяного, сонцем присмаленого, що хрумав на зубах (Вас., II, 1959, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 27.