ПРИСМА́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до присма́жити. На столі, біля якого сидів Башкуєв, стояла тарілка з двома жирними, добре присмаженими котлетами і гречаною кашею (Добр., Ол. солдатики, 1961, 75); Кучерявий чуб був мало що темніший за лице, присмажене вітрами, сонцем і турботами (Ле, Наливайко, 1957, 413); — Коли їм [селянам] не згодно брати трохи присмаженого [жита], то хто ж їх до того силує? — байдуже спитала Марина (Мирний, IV, 1955, 258); // у знач. прикм. Тихо сіявся на прив’яле листя, на присмажені трави й хліба.. дрібний, як роса холодний, дощ (Вас., І, 1959, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 26.